tg —— vk —— fb —— ig
Поэзия украинского авангарда (часть II)
Вторая часть подборки произведений украинских авангардистов
Это вторая часть материала об украинском литературном авангарде. Чтобы перейти к первой части, нажмите сюда.
Подготовила Витя Вдовина
Обложка: Артемий Сей

Ґео Шкурупій

МОЯ ОРАТОРІЯ


Людських досягнень вище,
з оздоблених свинарнями хуторів,
з приміщень,
устаткованих м'якою меблею,
пре
каша гречана
з міщанських голів
з одвислими салом
ребрами…
З уквітчаних бездарністю «Просвіт»,
з культури, що заплуталась в рушниках,
вийшов Ваш,
Тарасе Григоровичу,
плаксивий портрет
у широкий світ
на сміх
і на жах!..
Аматори вишиваних сорочок
і картопляного лушпиння
дуже просто і дуже сумлінно
засоплили Вашу постать.
Трохи не з лампадкою аж!
Хіба Ви геніяльний поет?
Ви — ікона в накрохмалених рушниках!
Або з власного твору — персонаж…
Заслинений, заплаканий дідуган
у вишиваній краватці,
у шапці сивій,
з матнею в штанях,
в чоботях, намащених дьогтем,
— пліснею смердить од Вас,
що можна здохнуть!..
А хіба
Ви
такий,
Тарасе Григоровичу?
Огидно Вам, мабуть, і в землі!..
І тепер од хуторянської трьохпільної корости
хочу очистити вашу постать.
Европеець з ніг до голови,
улюбленець гран-дам і панночок —
Ви
часто рвали аристократичних пристойностей
пута
і на Хрещатику розмовляли з проститутками.
Дотепний богемець, передовик,
член
товариства «Мочиморд» —
Ви тепер були б опудалом, як і ми,
для всіх просвітянських орд!..
Осяяно і схвильовано схилилися Ви перед першою машиною,
перед надлюдським напруженням двигуна.
Вітер шумів Вам Україною,
в очах мерехтіли майбутнього чудеса.
Вашої думки вибуховий матеріял
перетворявся в гримучі слова,
що таврували
царських льокаїв, посіпак і самого царя…
Холуйства і яничарства
вусатого міщанина
не любить
Ваша
і Моя
Україна!..
Стою кирпатий і мужній, як Ви,
спиною спершись на Вас і на історію,
і проти іконопісців і дурнів
глумно скеровую
свою ораторію.


ОДЧАЙ

Собакою диким вовком
вити на місяць
душить пече
синій камінь
душить пече
рогом незграбним корова нещастя
саданула в груди
ой ой ой
кишки з живота падають не зупинить
уп'ялася аж у місяць
незграбна рогами
ууукає корова нещастя
а ай а ай
Обложки изданий Гео Шкурупия
ЖАХ

півень курку за пір'я
гвалт
налякалась
півень раптом на курку
куд ку ди куд ку ди
чорна борода в білі перса
в біле лице
ку ди
прокляття зойк
марно б'ється знесилене тіло дівчини
чорної пристрасті не перемогти
з синцем під оком кудкудикає страх
не скласти одразу розіп'ятих рук
не підвести знесилене тіло
куд ку ди ку ку ди


ДАДА

уо
маленький хлопчику
уо аа
примружуєш очі
і смокчеш
уо маленький хлопчику
їж
уо уо
твоя цицата ненька
вся обійми
вся любов


Едвард Стріха

ЗОЗЕ


Зозе,
зе-зе
etc.
Маро моя,
Морів мара,
Зозе!

По телефону
співає сніг:
Зозе, Зозе!
Разки внизу
Морозу зу:
Зозе, Зозе!

Замерзне небо
бо
бо
бо…
А серце не замерзне.

Я в виріях радіотез
ез-ез-езе,
Моя Зозе.


ПОРНОГРАФІЗА

Зуве зеро,
моро
зиво
ковтало
в ро…
Жане жабо,
жарено жаб
жуїро пах…
Ха-ха!
Хо-хо!
На
килим
миллим
вино
й
град!
В ротале тане
сік зуброно.
За келех-келех!
(Аш два О)
Кишмиш ми
Грон за гроно!
Це юнь: зе-зе…
Це пюнь за юнь!
Цім, цім, цувайль…
Куди, козе?
Нехай Михайль
тебе кохайль,
а я — Зозе!..
«Супрепоезія» Михайля Семенко, 1922
Олекса Слисаренко

УОЛТ УІТМЕН


Я чоловік.
Такий звичайний, що аж смішно—
Ріка кришталева у смердючих берегах,
Віки
Шелестять надо мною крилами.
Тремтіння і жах
Перетоплюю на сміливість у своїх гамарнях,
Слухаю шуми вітру, машин і дихання коханої женщини;
Бачу хмари, землю, димарі, звірів і людей;
Мацаю речі, нюхаю запахи:
Я такий звичайний, що аж смішно.
І день мій розцвітає, як лотос.


Андрій Чужий

***


в столичнім місті
під покаліченим хрестом
дитинча плакало
не знало
що крильми проростало
«дайте
жменю сонечка
дайте»
благало


ЯСНИЙ ВЕЧІР НА БІЛОМУ МОРІ

У Білому морі біля Соловків зі сміливими людьми —
з Лесем Курбасом, Ґео Шкурупієм і Миколою
Зеровим в ясні липневі вечори купаються Місяць
й білі зорі зі співзір'я Чюрльоніса.

А недавно недалечко від того місця, де я пас теличок
і телят, в Біле море впало — впірнуло Велике Сонце,
мов у колиску.

На думку телят, до якої я приєднався, — Сонце
втомилось і захотіло спати.

Я на своїй сопілці програв колискову, й воно
відразу заснуло.

Вранці я вигонив теличок пастися й бачив,
як Сонце з моря випірнуло, утерлося теплим вітром.
Усміхнулось весело теличкам і мені, й пішло
своєю дорогою на свою Роботу.
Андрей Чужой
Ґео Коляда

КРАСА МІСТА


День!
День!
День!
Це вагоновожатий на трамваї
так каже
день!
день!
день!
Місто надзвичайно вродливе.
Краще навіть дівчат.
Вродливіше за коханок моїх бувших і майбутніх…
День!
День!
День!
Місто надзвичайно вродливе.
Треба злізти на дах семиповерхового будинку.
Відтіля подивитись на синій обрій і центр міста.
О, яке чудове місто!
Куди краще за всіляких там ланів і лісів…
Сонце світить так собі, дисгармонійно.
У місті сонце не має жодного значіння.
Та й на нього не звертають уваги…
Лише люди, що почувають себе дикунами,
Инколи серед ночі дивляться на місяць…
Ці дикуни промовляють: «Яка чудова ніч!
Які чудові зорі! Яке чудове небо! Яка чудова година!
Ганнусю! А, Ганнусю! Подивись,
ген там твоя зоря, а там моя!» І співають
пісню «Ніч моя місячна зоряна...»
А для людей міста
ні місяць, ні сонце, ні зорі
не мають значіння…
Так собі якісь повалені божки дикунів…
День!
День!
День!
Ре
кла
мо
вий
гам.
Клам
Клам
Клам
Ре
кла
ма
Трам
вай
Трам
Трам
Трам
Трамвай
Авто
то — то — то — то
мо — мо — мо — мо
мобіль
Автомобіль
Віз
з з з з з
зник
Візник…
Луб'янка в коловороті реклам.
На Луб'янці в коловороті трамвай.
Луб'янка.
Коло
Коло
О!
Колесо
Майдан!
Трамвай кричить
День!
День!
День!
Ой, як хороше!
Гео Коляда и его сборник «Futur extra», 1927
АФОРИЗМИ І ОБРАЗИ, ЯКІ ДОЗВОЛЕНО ВЖИТИ ПОЕТАМ

1. Цитринове небо.
2. У неї груди, як електрічні лампочки.
3. У неї груди, як лампада.
4. Обличчя, мов воскова свічка…
5. Вона лежить, як лавка.
6. Політика заплутана, як мапа Західньої Европи.
7. Мізок просвічує мапою.
8. Думка вигнута батареєю центрального огрівання.
9. Синє тіло.
10. Фіолетове обличчя.
11. Він посадив ії в портфель (автомобіль).
12. Ти напився вина — п'яний.
Ти нанюхався ландишів — п'яний.
Ти закохався — п'яний.
Ти взяв у руки золоті грона грудей — п'яний.
Ти маєш з жінкою половий акт — п'яний.
Ти куйовждиш патлі — п'яний.
Ти пишеш поеми — п'яний.
Ти дивишся їй в очі — п'яний.
Кізяки пахнуть трояндами, нанюхався — п'яний.
13. Коров'ячі кізяки — келихи з медом.
14. Година була брудна, як настирливе кохання.
15. Пий какао з молоком і заїдай цибульою.
16. Стань рачки і плюй золотим павутинням.
17. Небо показало свої півкулі в брюках. Воно було чаруюче… Яка чудесна година!
18. Будинки з жовтогарячими дахами завертілись круг своїх вісей і стали шкляними!..
19. Слава! Слава! Зубним щіточкам та порошку «Одол»!
20. Думати — ставити все догори ногами і пускать бульби…
21. Не шукайте і не мучте себе, письменники, в якому порядку розставляти твори!.. Просто, як попало!.. Ви зберігаєте найвищу художність…
22. Життя людини полягає в підйомах і спадах, мов хвилі. На підйомах — радість. На спадах — сум.
23. Ми хвалимо сонце… І хочемо стати ми — сонячними!
24. Дівчина дивиться телеграфним білим дротом.
25. Бачив жінку, що біла лілея, з лілейними жовтими косами.
26. Волосся блакитне.
27. Очі жовте.
28. Підійдіть до мене, назвіть мене Грицьком, і коли я усміхнуся, то небо буде жовте…
29. Корови на носа наділи пенсне.
Перші літери, які вони читали, були:
У М Е
вони були близькозорі… Корови в пенсне і циліндрах били ратицями об землю, здіймали до неба голови і задирали хвости… Корови казали промови. Промови складалися з трьох літер —
М У Е…
… Це капіталісти, але не вікно! —
Источники:

Українська авангардна поезія (1910-1930-ті роки): Антологія / Упор. Олег Коцарев, Юлія Стахівська; передм. Олега Ильницького. — К.: Смолоскип, 2014.
Made on
Tilda